Уряди країн та міжнародні організації (наприклад НАТО) витрачають багато ресурсів, щоб зробити цю інфраструктуру більш безпечною. Від чого або від кого потрібно захищати кабелі на дні океану? – Багато від чого. Ось лише кілька подій з недавнього минулого, які призвели до серйозних пошкоджень:
(Джерело: vanoord.com)
Землетрус на Тайвані у 2006 році, вилазка аквалангістів у 2013 році, під час якої вони намагалися вирізати частину кабелю в Середземному морі, вибух газопроводу Nord Stream у 2022 році, пошкодження кабелів у Червоному морі у лютому 2024 року, відповідальність за яке світові ЗМІ та уряди деяких країн покладають на хуситів.
Чи можуть майбутні диверсії та катастрофи призвести до сценарію, коли уся планета залишиться без інтернету? Давайте розберемось.
Масштаби індустрії
На початок 2024 року у Світовому океані було прокладено 574 підводних кабелі. Загальна їх протяжність складає 1,4 мільйона кілометрів. Якби це був один кабель, ним можна було б 35 разів обмотати нашу планету по екватору.
Мапа підводних інтернет-кабелів
(Джерело: telegeography.com)
У центрі кожного кабелю – оптоволокно, а зверху безліч захисних шарів, серед яких є шар поліетилену, скручені сталеві дроти та навіть вазелін. Власне дані передаються у вигляді світлових сигналів по нитках з кварцового скла діаметром з людську волосину. Вони і є серцевиною оптоволокна, в одному може бути до 96 таких ниток.
Інтерактивну мапу інтернет-кабелів можна переглянути за лінком
На кожні 70-100 кілометрів магістралі встановлюють ретранслятор, який підтримує потрібну швидкість передачі даних по кабелю та живиться від постійного струму під напругою до 10 000 В. Кілометр магістралі важить понад 1 тонну.
Щодня завдяки цій мережі відбуваються банківські операції на суму понад 10 трильйонів доларів.
Інтернет-кабель у розрізі
Хто обслуговує інфраструктуру?
“На родинному дереві професій підводний кабельник займає самотню гілку між важким будівництвом та нейрохірургією” – так про свою роботу розповідає в інтерв'ю The Verge Міцуйосі Хіраї, головний інженер судна з обслуговування кабелю Ocean Link.
В індустрію зазвичай приходять люди з торгових суден, сфери морського будівництва, геології, оптики та кабельної інженерії. Проте ремонт підводних інтернет-кабелів – це справа, якій фахівці навчаються вже на місці.
Багатьох працівників надихає те, що вони забезпечують існування сучасної цивілізації на належному рівні; інших – небезпечність професії та її непередбачуваність; хтось каже, що прокладання та ремонт підводних кабелів – наймасштабніший проєкт будівництва, у якому можна взяти участь. Цю інфраструктуру обслуговує близько 1000 професіоналів з усього світу, аварій же щороку стається понад 200.
Команда Ocean Link у 2011 році
(Джерело: Mitsuyoshi Hirai)
Робочі будні працівників
“Шлях до ділянки, яку потрібно відремонтувати, може бути дуже довгим, тому команда ловить рибу й кальмарів та намагається вигадати якомога більше цікавих способів приготувати морепродукти. Розмови з колегами, перегляд фільмів на DVD, караоке, настільний теніс…”
Міцуйосі Хіраї
Команда знаходить способи розважитись, поки не прибуде на місце; потім – починається складна та ювелірна робота: головний інженер Ocean Link каже, що на ремонт 11 з 20 несправностей після землетрусу команді з 80 людей знадобилось 154 дні безперервної роботи.
Ось, як про його досвід пише The Verge:
“Це точне проєктування на бентежливому морі з використанням важких металевих гаків і шнурів високої напруги, які, якщо вони ламаються, можуть розрізати людину навпіл. За три десятиліття, проведені Хіраї в компанії Kokusai Cable Ship Company (KCS), він зрозумів, що потрібно дотримуватися кожного кроку, незалежно від того, наскільки хаотична ситуація.”
Кадрові проблеми
Несподівані довготривалі виходи у море та високий рівень небезпеки є частиною професії, тож залучати нові кадри складно. Небагато людей готові до пригод у відкритому океані.
Капітан Ocean Link Сьоічі Судзукі на містку
(Фото: Go Takayama для The Verge)
Ще одна особливість сфери полягає у її невидимості: під час аварій інтернет-трафік просто іде іншим маршрутом, і користувачі інтернету можуть помітити невеликі, не глобальні збої. Поки все працює, люди не звертають увагу на індустрію, багато хто навіть не здогадується про її існування. А коли ти не знаєш про якусь сферу, то не розглядаєш її як місце, де хотілося б працювати.
До того ж провайдери, уряди країн та оператори суден не надто полюбляють розголошувати дані про аварії, що лише підвищує секретність галузі й, відповідно, не сприяє тому, щоб нею цікавились молоді кадри.
Кораблі
Провайдери та технологічні гіганти щороку вкладають мільярди доларів на прокладання нових магістралей. Проте значно менше ресурсів іде на оновлення парку суден. У всьому світі існує 77 кораблів для роботи з підводними кабелями. З них лише 22 призначені для ремонту, а решту використовують для створення нових систем.
Чимало з них застарілі, з подовженим терміном експлуатації, або ж взагалі переобладнані під потреби індустрії: через брак фінансування ремонтними суднами стають звичайні буксири та пороми.
Новенький корабель-кабелеукладач від Van Oord. Котушка посередині призначена для інтернет-кабелів
(Джерело: vanoord.com)
Ризики
Дно океану не таке спокійне, як може здаватися: чимало пошкоджень кабелю відбуваються через підводні зсуви та землетруси. Але найбільше аварій спричиняють саме люди: Міжнародний комітет із захисту кабелів (і такий існує) повідомляє, що близько 40% усіх аварій стаються через рибалок, що тягнуть сітки та якорі по дну океану. Кабель може витримати вагу до 8 тонн, проте перебої в роботі можуть з'явитись навіть коли кабель гнеться та тріскається: через тріщини “втікає” світловий сигнал, у якому закодовані цифрові дані.
Пошкодження стаються також через військові конфлікти, і ремонт у таких зонах стає ще більш ризикованим або ж зовсім неможливим. Наразі уряди занепокоєні тим, що країни-терористи можуть влаштувати масштабні диверсії: у кінці 2023 року НАТО почало обговорювати проблему “війни на морському дні”, а Велика Британія – охороняти зони, де розташовані їхні кабельні мережі. Європейський Союз, Індія та інші країни планують збільшити фінансування галузі, щоб підсилити ремонтні команди.
Залишити без зв'язку одну країну – навіть не цілий континент чи планету – насправді дуже складно. Для цього потрібно знати точне розташування магістралей, знайти чимало людей, які одночасно (варто враховувати, що погодні умови у різних зонах океану рідко бувають однаково сприятливими) переб'ють кабелі. А цих кабелів не 2 і не 3: кожна країна має багато маршрутів, якими до неї прямують дані.
Плуг, який укладає кабелі на дні океану
(Джерело: outsideplantcabling.com)
Акули теж не загрожують кабелям: це міф, створений компанією AT&T у 1980-х роках. Тоді провайдер не міг знайти причину несправності одного з перших прокладених оптоволоконних кабелів: виявилось, що його пошкодила акула-крокодил, яку привабило електромагнітне поле ретранслятора.
Сучасними кабелями акули не ласують: додатковий захисний шар з металу їм не дуже подобається. Навіть Міжнародний комітет із захисту кабелів захищає акул та пояснює, що вони не спричиняли аварій протягом багатьох років. А вірусне стареньке відео, на якому акула кусає кабель, теж не є доказом провини цих створінь: фахівці стверджують, що він навіть не схожий на оптоволоконний.
Чи є альтернативи оптоволоконним кабелям?
Мережа квантового інтернету може передавати дані набагато швидше за всі наявні способи та здатна забезпечити майже стовідсоткову безпеку, при тому як фізичну, так і інформаційну: клонувати або викрасти даних з квантової мережі практично неможливо.
Ця галузь потребує глибшого вивчення та значного фінансування досліджень та розгортання інфраструктури. Американські, голландські та китайські вчені вже прокладають та тестують перші мережі квантового зв'язку між містами, але про впровадження для використання по всьому світу говорити зарано.
Як щодо супутників? Здається, що вони можуть стати чудовою альтернативою застарілій та проблемній прокладці підводних кабелів. Для цього потрібно вивести на навколоземну орбіту 50 тисяч супутників (наразі їх майже 6 тисяч). Проте і в такому випадку є свої нюанси. По-перше, вартість запуску супутників набагато вища, ніж вартість прокладання нових кабелів. По-друге, космічного сміття стане більше, адже велике скупчення супутників збільшить ймовірність зіткнення різних космічних апаратів. SpaceX зараз працює над тим, щоб їхні супутники повністю згорали під час входження в атмосферу Землі.
Крім того, бездротовий інтернет нестабільний: через переміщення супутників та ретрансляцію сигналу швидкість регулярно падає. Для приватних користувачів це не велика проблема, а ось для урядів, банків та бірж — дуже. Наприклад, журнал Information Week повідомив, що брокерська компанія, яка має перевагу у швидкості лише у 1 мілісекунду, заробляє в середньому на 100 мільйонів фунтів стерлінгів на рік більше, ніж її конкуренти.
В останні роки створювати нові маршрути з кабелів почали такі гіганти, як Google, Meta, Microsoft та Amazon. Вони націлені на підвищення ефективності та прибутковості, тож виділення грошей на розвиток власних мереж вказує на те, що найближчим часом кращих альтернатив магістралям з інтернет-кабелів не буде.
Індустрія, від якої залежать уряди, банки, наука, мобільні провайдери… та майже все у житті сучасної людини, має стільки проблем, про які більшість з нас навіть не знають. Мережа інтернет-кабелів – це дійсно складна та гігантська інфраструктура на дні океану, але її вплив на світ та важливість не роблять її менш вразливою. Гарні новини полягають у тому, що магістралі все ще залишаються досить стабільним способом обміну інформацією та за кілька десятиліть їх експлуатації політики та технічні спеціалісти розуміють, що потрібно робити, щоб ви завжди могли відправити другу миле відео з котиками.
